Перейти до основного вмісту

МАРІЯ



В перетині двох весняних місяців, березня та квітня, в моєму житті, щороку з'являється вона... Не конкретно, сусідка бабця Марія, а фраза: "Марія вже посадила!".


Се мабуть найстрашніше весняне закляття яке можна собі уявити. Воно викликає юрбу метушливих людей, які стрімголов починають носитись по двору в пошуках лопат, відер, картоплі і т.д. Всі терміново або "хворіють" або беруть відгули на роботі, бо сталось... "Марія посадила..!".

Цьогоріч мені пощастило, я взяв відпустку спеціально щоб виправити цю дурну традицію і посадити раніше за Марію... Та за садовими клопотами і певним затишшям на городі Марії, вирішив взяти таймаут і відпочити вихідними... І тут... В неділю, до обіду, нехтуючи всима церковно-духовно-скрєпно- правовірними канонами це сталось...
Марія посадила

Тепер я оце стрімголов цілий день махаю лопатою

Марія вона як Аннушка. Тільки та масло розлила а ця посадила

P.S. Зберігаймо спокій та слідкуймо за Марією
Мітки:

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Поминальні дні - в якості культурної екскурсії. ч.1

Вам доводилось колись бувати на великому весіллі, там де женщіни одягненні по останньому слову моди (мєха, перли, каблуки й болото), де мужчини, мов гусари, всі як на підбір, в костюмах (хто у випускних, а хто у весільних), якщо мужчини стоять купками,табачать чи просто гомонять, то не озброєним оком можна одразу побачити тенденції модних базарних бутіків того чи іншого року. Якщо гурт збирається з однолітків, то можна взагалі всю колекцію сезону "Випускний-Весілля" побачити. Якщо не доводилось побачити своїми очима се дійство, то не гайте часу і мерщій плануйте на вихідні (в якості культурної екскурсії) відвідати безкоштовне (на відміну від весілля) шоу, що носить назву "Поминальні дні". Мені пощастило, що з дитинства мене намагались привчати до всілякого роду "життєвого" етикету. Не того, де розповідають, що в лівій руці тре тримати вилку а в правій стакан, а такого знаєте, злободенного напівритуального. Мені бабуся забороняла їздити на в
Дописати коментар
Докладніше

Володарі часу

Замав нову звичку. Ще взимку в героїчному місті на Че (м.Черкаси) люд (у основі своїй з фейсбуку) протестуючи проти свавілля перевізників кріпко і гонорово сказав: "Всьо, галяк! Ми вашими коритами не користуємось! Катаєм на траліках або на крайняк ходим пішки". Мені ця ідея припала до душі і вирішив я долучитись до цього безпрецендентного прояву громадської ініціативи та й почав шльопати на роботу пішки. Добре, що до роботи мені не далеко, всього 3,5 кілометри, та і в межах мегаполісу (м. Черкаси) поняття "далеко" доволі суб'єктивне, адже маючи хоча б крапелиночку сили волі місто можна пройти з кінця у кінець за годину (ну дві якщо ви вже геть інфузорія). Так от, я взагалі не про це. Поки була зима ходити пішкарусом було круто, але не дуже цікаво. На третій чи четвертий день зустрічаєш по дорозі уже знайомі обличчя. Знаєте як воно у маршрутках буває, протупиш раз у тисячоліття, заходиш у автобус глядь по сторонах, а там не знайомі люди і тут розумієш шо
Дописати коментар
Докладніше