Перейти до основного вмісту

В совєцьком союзє харашо було.

Знаєте як в совєцьком союзє харашо було?


Ага, нетошо сійчас..! Люди були здоровіші, мудріші, молодіші, завзятіші, добріші а главноє кажадий мав квартіру, безплатну, а єслі нада то міг мати дві а єслі дуже нада то хоть 100500 квартір!

А знаєте які в совєцьком союзє квартіри були?

Ага, нетошо сійчас..! Квартіри з ремонтом, без ремонту, з водою гарячою, з водою холодною даже єслі нада то і без води, без води но какой, ух...

А вода? А знаєте яка вода в совєцьком союзє була?

Ага, то не така як січас, вода була з крана, вода була з бювєта, з фантана і даж з водяного автомата (ето той автомат шо газіровку вкусну наливав в обществіний стакан який ніхто крав).
А ше була велика вода, вода у Волгє, в Акє, в Сурдар'є і Амурдар'є, в Дніпрє і ніколи не забуду воду з Єнісєя. А вода ця не проста була а необичайно інтіресна, вона перетворювалась в пар потом в дощ або сніг.

А знаєте яка погода була в совєцьком союзє?

Ага, нетошо січас, от ранше глянув на каліндарь отривной, той шо на кухні гвоздьом соткою до тумбочки прибитий, а там написано " 1 дєкабирь", всьо знач до гадалки не ходи, бо увєрений в том шо на вулиці мороз, зіма, тройка запряжонних конєй, бубєнци і дєд мороз. Не тошо січас.

А знаєте який сніг в совєцьком союзє був?

Ага, не тошо січас, сніжинки були як яблука, а білі як густа бєрьозова роща, і снігу нападало не так як січас, по кісточки, снігу всипало по коліно а то й по шию, а єслі нада було, то до річниці якогось там партс'єзда по просьбам трудящихся могло насипать аж по п'ятий етаж хрущовки.
І ніхто не нив, не сидів у своїх інтернетах і не контролірував скоко дєньог потрачено на уборку, всі вєсєло вибігали на уліцу (20 партс'єзда) бросалися снєжками, переводили бабушок через дорогу, катались на ранцях (красівих, крєпких но одінакових) і ліпили снєжную бабу...

А знаєте які баби снєжниє в совєцком союзє були?

Ага, не то шо сійчас... (Див. Картінку)

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Поминальні дні - в якості культурної екскурсії. ч.1

Вам доводилось колись бувати на великому весіллі, там де женщіни одягненні по останньому слову моди (мєха, перли, каблуки й болото), де мужчини, мов гусари, всі як на підбір, в костюмах (хто у випускних, а хто у весільних), якщо мужчини стоять купками,табачать чи просто гомонять, то не озброєним оком можна одразу побачити тенденції модних базарних бутіків того чи іншого року. Якщо гурт збирається з однолітків, то можна взагалі всю колекцію сезону "Випускний-Весілля" побачити. Якщо не доводилось побачити своїми очима се дійство, то не гайте часу і мерщій плануйте на вихідні (в якості культурної екскурсії) відвідати безкоштовне (на відміну від весілля) шоу, що носить назву "Поминальні дні". Мені пощастило, що з дитинства мене намагались привчати до всілякого роду "життєвого" етикету. Не того, де розповідають, що в лівій руці тре тримати вилку а в правій стакан, а такого знаєте, злободенного напівритуального. Мені бабуся забороняла їздити на в

Володарі часу

Замав нову звичку. Ще взимку в героїчному місті на Че (м.Черкаси) люд (у основі своїй з фейсбуку) протестуючи проти свавілля перевізників кріпко і гонорово сказав: "Всьо, галяк! Ми вашими коритами не користуємось! Катаєм на траліках або на крайняк ходим пішки". Мені ця ідея припала до душі і вирішив я долучитись до цього безпрецендентного прояву громадської ініціативи та й почав шльопати на роботу пішки. Добре, що до роботи мені не далеко, всього 3,5 кілометри, та і в межах мегаполісу (м. Черкаси) поняття "далеко" доволі суб'єктивне, адже маючи хоча б крапелиночку сили волі місто можна пройти з кінця у кінець за годину (ну дві якщо ви вже геть інфузорія). Так от, я взагалі не про це. Поки була зима ходити пішкарусом було круто, але не дуже цікаво. На третій чи четвертий день зустрічаєш по дорозі уже знайомі обличчя. Знаєте як воно у маршрутках буває, протупиш раз у тисячоліття, заходиш у автобус глядь по сторонах, а там не знайомі люди і тут розумієш шо