Перейти до основного вмісту

Ukrainian young man Starter Pack. Step by step.

- Сидю в селі жду пока отлічніки і ті хто має можливість зарізати свиню звалять в райцентр на прістіжну роботу.
(Типу веду господарство, всих зву ледащами і в суботу з колєгами підбухую в барі біля клубу а потом на діскотєку)

- Накопив трохи матєріальних благ, виокремив зайву свиню, зарізав і одразу переїхав в обласний центр, правда на не очінь престіжну роботу устроївся. Жду пока більменш толкові рібята з роботи поїдуть в столицю устрояця на роботу і мене подтянуть.
( Працюю як віл шоб в суботу разом з новими колєгами підбухнуть в пілімєнай біля роботи або біля дому)

- Колєги не кинули нормального парня і всьотаки пригласили на роботу в Київ. Приїхав, кинули з житлом та і з роботою, но я не разтірявся і найшов норм падработку
(Нема коли бухать в суботу, зато появився тіліфон з норм камерой, тепер фоткаюсь на фонє столічних краєвидів і скидаю фотки однокласніцам які работають в райцентрі, хай завідують.Працюю як два воли )

- Нашов колєґ з западной, які тут на підзаробітках, предложили поїхать в Польщу на роботу. Блін нема візи і даже пока нема бабла шоб дать рібятам шоб порішали
(продовжую пахать як два вола, купив сорочку в клєтку і бриля, забрав у якогось малого штани на три размєра менші, фоткаюсь тіпа я столічна богєма. Наташка з паралєльного класа, та шо работає районой адміністрації, приложила встрічаца, но не на того напала. Які встрічанія?! Я ж работаю як три воли)

- Дали #безвіз а я вже пацанам з западной всі бабки отдав шоб парішали, блін ця зрадницька влада, все як всігда робить шоб тіки принизить українця, козака, нащадка славетного роду козацького. Кароче, з Наташкою, та шо з паралєльного класа, шо работала в райадміністрації а потом біля метра в ларьку, їдем на заробітки в Польщу. Позичили 1000 $, надєюсь за три місяці одіб'ю
(Фоткаємся з Наташкой у ареопорті а потом їдем на автобусі до границі, все село гудить шо непутьовий, непутьовий а оно в столиці на самальотах літає)

- Працюєм як три воли в Польщі, шлем дєньги на родіну, Наташка поїде скоро додом бо бірємінна а тут ето дорого. (Наконєцто шото добився в своїй жизні, коли матері прислав 1000$ шоб з долгами розчиталась, в селі пішли слухи шо я олігарх)

- Наташка дома з малим назвали Альбертом, я працюю як два воли (бо вже много шо знаю) наконєцто жизнь наладилась...
(Малому вже скоро третій рік а бачив його я тіки три раза, ну зато хата трьох етажна і батько не послєдня людина в селі)

Жизнь удалась

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Поминальні дні - в якості культурної екскурсії. ч.1

Вам доводилось колись бувати на великому весіллі, там де женщіни одягненні по останньому слову моди (мєха, перли, каблуки й болото), де мужчини, мов гусари, всі як на підбір, в костюмах (хто у випускних, а хто у весільних), якщо мужчини стоять купками,табачать чи просто гомонять, то не озброєним оком можна одразу побачити тенденції модних базарних бутіків того чи іншого року. Якщо гурт збирається з однолітків, то можна взагалі всю колекцію сезону "Випускний-Весілля" побачити. Якщо не доводилось побачити своїми очима се дійство, то не гайте часу і мерщій плануйте на вихідні (в якості культурної екскурсії) відвідати безкоштовне (на відміну від весілля) шоу, що носить назву "Поминальні дні". Мені пощастило, що з дитинства мене намагались привчати до всілякого роду "життєвого" етикету. Не того, де розповідають, що в лівій руці тре тримати вилку а в правій стакан, а такого знаєте, злободенного напівритуального. Мені бабуся забороняла їздити на в

Володарі часу

Замав нову звичку. Ще взимку в героїчному місті на Че (м.Черкаси) люд (у основі своїй з фейсбуку) протестуючи проти свавілля перевізників кріпко і гонорово сказав: "Всьо, галяк! Ми вашими коритами не користуємось! Катаєм на траліках або на крайняк ходим пішки". Мені ця ідея припала до душі і вирішив я долучитись до цього безпрецендентного прояву громадської ініціативи та й почав шльопати на роботу пішки. Добре, що до роботи мені не далеко, всього 3,5 кілометри, та і в межах мегаполісу (м. Черкаси) поняття "далеко" доволі суб'єктивне, адже маючи хоча б крапелиночку сили волі місто можна пройти з кінця у кінець за годину (ну дві якщо ви вже геть інфузорія). Так от, я взагалі не про це. Поки була зима ходити пішкарусом було круто, але не дуже цікаво. На третій чи четвертий день зустрічаєш по дорозі уже знайомі обличчя. Знаєте як воно у маршрутках буває, протупиш раз у тисячоліття, заходиш у автобус глядь по сторонах, а там не знайомі люди і тут розумієш шо