#flood

Їду із Сміли до Черкас через Білозір'я. Старенький ПАЗік, як стрикозєц, скаче ямками і зупиняється біля школи. В салон забігає радісний гурт школярів з червоними щоками, розхристаними куртками і грамотами "За високі спортивні досягнення" в руках. Малеча швиденько кидає гроші за проїзд на капот (кришка, яка прикриває мотор у ПАЗіку) і стрімголов летить на задні сидіння продовжуючи гомоніти і навіть трохи кричати. Крепкий хлопчина у засніженій шапці і на всі боки розкритою курткою шукає у кишенях гроші. Кинув гривню на капот і стоїть аж притупцюючи шукає де ще в нього розіпхані ті гроші. Водій дивиться на нього, сміється і так голосненько каже: - Та не шукай ти ті гроші по карманах. Зараз порвеш, а мати дома лупки дасть по сраці! Застібнись і йди сідай! Хлопчина зрадів та поки біг до своїх колег на гальорку зашпортався і ледь не впав. - Оце тобі повезло! - прикрикнула дівчинка - Ну єслі так. То тепер ти ісполняєш желаніє. Я виходитимеш з автобус...

Нині повсемісно святкують чудове Американське свято Хеловін (Геловін (ґеловін)).  Як на мене чудова нагода забути про буденні проблеми, зустрітися у невимушеній атмосфері ґуртом з друзями або присвятити кілька годин на приготування до свята з власними дітками. Тут купа люду пише про сатанинство, неприродність і ґвалт джерельно-кришталевої християянсько-незайманої душеньки Українця, цим клятим "святом". Ще популярна експертна думка про Американських бариг які нарощуют свою комерційно-культурну окупацію вірджінних (від слова незайманих) Українських земель. Як на мене то це трохи притягнуто за вуха. Не треба робити з цього трагедію, хай бавляться люди, аби тільки шкоди не робили. Проте Американська окупація культурного простору це не тільки Хеловін (Геловін (ґеловін)), це ще 14 лютого (День усіляких закоханих), День подяки (День визволення вірджінних (тлумачення див. вище) земель Американських від п'ятої колони), Різдво і ще багато іншого... Тому дав...

Замав нову звичку. Ще взимку в героїчному місті на Че (м.Черкаси) люд (у основі своїй з фейсбуку) протестуючи проти свавілля перевізників кріпко і гонорово сказав: "Всьо, галяк! Ми вашими коритами не користуємось! Катаєм на траліках або на крайняк ходим пішки". Мені ця ідея припала до душі і вирішив я долучитись до цього безпрецендентного прояву громадської ініціативи та й почав шльопати на роботу пішки. Добре, що до роботи мені не далеко, всього 3,5 кілометри, та і в межах мегаполісу (м. Черкаси) поняття "далеко" доволі суб'єктивне, адже маючи хоча б крапелиночку сили волі місто можна пройти з кінця у кінець за годину (ну дві якщо ви вже геть інфузорія). Так от, я взагалі не про це. Поки була зима ходити пішкарусом було круто, але не дуже цікаво. На третій чи четвертий день зустрічаєш по дорозі уже знайомі обличчя. Знаєте як воно у маршрутках буває, протупиш раз у тисячоліття, заходиш у автобус глядь по сторонах, а там не знайомі люди і тут розумієш шо...

Через кілька днів ми будемо святкувати чергову річницю прийняття основного закону нашої держави. Прикро, що кожного року перед нами постають нові виклики та загострюються, здавалось би, давно забуті проблеми. Так цього року до Дня Конституції розгорівся скандал з циганами. Чесно кажучи, читаючи Чорновола все більше переконуюсь у його всеосяжному прозрінні і далекому баченні впливу тогочасних подій на майбутнє (наше сьогодення) України. Тільки одному дивуюсь і ніяк не можу зрозуміти, чому ці проблеми виникають саме зараз, а не 5 - 10 років тому...? Ну, певно, час покаже підводні течії сьогоднішніх процесів, а поки читаймо Чорновола від серпня 1996 року. "Пригадую, як в часи становлення Руху, намагаючись сконсолідувати все населення України навколо державницької ідеї, ми повторювали фразу: «Хочемо такої України, в якій росіянин житиме краще, ніж у Москві, а єврей – як у Єрусалимі». Теза спрацьовувала, міжнаціональних конфліктів ми, слава Богу, уникли. Але чи не...

Ще минулого року я не полінився і передрукував останній виступ Вячеслава Чорновола для Facebook аудиторії. Сьогодні вирішив написати тут, аби донести слово Чорновола до ширшого загалу. Читаймо! "Рух - це та велика політична сила, яка найбільше зробила для того, щоб Україна стала незалежною державою. У 88-89-му - на початку 90-х років не можна було собі уявити собі розвитку України без Народного Руху України, без Народної Ради (це дитина Народного Руху) До наших здобутків можна зарахувати й Акт незалежності, Декларацію про державний суверенітет України, і учать у референдумі - ми тоді доклали всіх сил, щоб було 92 відсотки за незалежність. Мені тоді тоді довелося поступитися, бути другим, але з дуже пристойним результатом - 24 відсотки - на президентських виборах 1991 року. Потім Рух пішов дещо іншим шляхом: він мав зникнути, як зникли всі фронти, бо це “фронтівська” організація, як Народний фронт у Латвії, в Естонії, як “Саюдіс” у Литві, як “Солідарність” у Польщі - це...