#flood

Раз на 5 років з'являються Вони - "господарники". Із шпальт нашвидкуруч надрукованих газет, з усіх можливих рекламних площин щирий погляд "господарника" дивиться на нас.  Мало хто пам'ятає кольори, що були на фоні давно знайомих облич 5 років тому. Та й воно не треба, бо для "господарника" єдина мета, то розвиток "господарства" та благополуччя його електорату. Хоча не можна говорити про відсутність ідеології серед "господарників", вона таки є і коротко можна її описати як ідею "господарювання у кишенях виборців". А партія це інструмент - своєрідний механізм, що потрібен "господарнику" для вчинення своїх "господарницьких" дій. Механізми старіють тому, як є "господарницька" потреба у новому авто, чи новому житлі, так само є потреба у новому механізмі отримання влади. Так вважають господарники і так змушують через газети та рекламу думати нас. А чи справді це так? Певно, що ні. За 30 років Не...

Місце події - збори жителів ділянки (Німеччина, Франція, Юнайтед Кіндом). На центр ділянки виходить голова (Меркель, Макрон, Мей). - Окей ґайс, значить всі ви знаєте, що є у нас під боком, тут недалечко, придуркуватий сусід, що носить замазані сімєйки і лазить у діравій майці з намальованим серпомолотом з берданкою через плече. Цей ідіот вже купу років заважає нам жити. Ми вже й на збори народного суда його викликали, але він, як член цього суда, клав вето і берданку на наші приписи. Ми вже й служби всілякі визивали, навіть заборонили йому записуватись на зошит у магазині -  але це не працює. Ми б могли ізолюватись від нього, лишити його на самоті, але на його ділянці є розподільчий газовий пункт. Тому, ми вимушені з ним якось співпрацювати - каже виступаючий (Меркель, Макрон, Мей). - Нашо ви нам толкаєте цю пургу?! Ми вас вибрали щоб ви, курва, справлялись з цими проблємами, це ваша робота! Шо хочте те і робіть, главне шоб тепло було і не дуже дорого нам це обходило...

Процес виділення землі ветеранам війни став лакмусовим папірцем внутрішніх стосунків у державі. Як я уже зазначив у попередньому тексті , держава вирішила виокремити частину свого населення, дякуючи їй за жертву і безстрашність, надаючи першочергове право на отримання соціальних вигод. Так у 12-й статті Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту є пункт 14 у якому зазначено що, учасникам бойових дій надаються пільги на першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва. Варто зазначити, що пункт цей з’явився задовго до війни на сході. До 2014 року, цей пункт, мало кого хвилював. Адже бо будь хто у разі потреби міг звернутись до держави з проханням виділити землю, але за цю справу ніхто не брався.Передбачаючи саботаж з боку відповідальних осіб і чітко розуміючи недостатність знань власних прав і обмеже...

Вже п’ять років точиться війна на сході нашої держави. Починаючи з 14-го року сотні тисяч Українців не побоялись стати на захист країни і взяли до рук зброю. Вони свідомо кидали свої затишні домівки і без роздумів йшли у невідоме. Йшли не вагаючись і не думаючи про наслідки для себе і своєї родини, бо країну треба захистити.  Саме ця рішучість дала можливість зупинити наступ Росії у глиб нашої держави, саме ця рішучість окремих людей, вберегла від масової (примусової) мобілізації сотні тисяч, а то й мільйони громадян. За цю рішучість Держава вирішила виокремити частину свого населення, дякуючи за їх жертву і безстрашність, надавши першочергове право на отримання соціальних вигод. Логіка проста: “У складний час ви підставили плече державі - держава не забула і готова, у будь який час, підставити своє плече вам”. Все це чудово і схоже на логічну розповідь, навіть більше це схоже на казку. Але жодна казка не обійдеться без негативних героїв, бо без негативного героя не можна чі...

Уже протягом кількох тижнів, слухаю пісні популярного нині джедая Леонарда Коена. Дядько цей має приємний хриплий голос і пісні, у його виконанні, важко назвати піснями, у буквальному сенсі. Це більше схоже на прискорене читання поезії із затягнутими останніми складами у словах. Але, в купі з приглушеною музикою, виходить дуже навіть круто. Пісні цей Джедай присвячує, в основному, філософії і релігійні тематиці. Слова він читає не спішно і текст зрозумілий та простий. До речі складений текс так, що гуглити довелось тільки кілька пісень. Ну я взагалі не про нього хотів написати, а про мудрість Джедаїв. Разом із прослуховуванням треків пана Лонарда я останні кілька тижнів, ліниво, смакуючи кожну сторінку, читав чудову книгу Роберта Гріна "48 законів влади".  Книга мене вразила не своїми вказівками, а чудовою добіркою повчальних історій (мілким шрифтом) і прекрасним хрестоматійним викладом історичних подій різних епох. Сьогодні, дочитуючи останні три закони зустрів добре мені ...

Їду із Сміли до Черкас через Білозір'я. Старенький ПАЗік, як стрикозєц, скаче ямками і зупиняється біля школи. В салон забігає радісний гурт школярів з червоними щоками, розхристаними куртками і грамотами "За високі спортивні досягнення" в руках. Малеча швиденько кидає гроші за проїзд на капот (кришка, яка прикриває мотор у ПАЗіку) і стрімголов летить на задні сидіння продовжуючи гомоніти і навіть трохи кричати. Крепкий хлопчина у засніженій шапці і на всі боки розкритою курткою шукає у кишенях гроші. Кинув гривню на капот і стоїть аж притупцюючи шукає де ще в нього розіпхані ті гроші. Водій дивиться на нього, сміється і так голосненько каже: - Та не шукай ти ті гроші по карманах. Зараз порвеш, а мати дома лупки дасть по сраці! Застібнись і йди сідай! Хлопчина зрадів та поки біг до своїх колег на гальорку зашпортався і ледь не впав. - Оце тобі повезло! - прикрикнула дівчинка - Ну єслі так. То тепер ти ісполняєш желаніє. Я виходитимеш з автобус...

Нині повсемісно святкують чудове Американське свято Хеловін (Геловін (ґеловін)).  Як на мене чудова нагода забути про буденні проблеми, зустрітися у невимушеній атмосфері ґуртом з друзями або присвятити кілька годин на приготування до свята з власними дітками. Тут купа люду пише про сатанинство, неприродність і ґвалт джерельно-кришталевої християянсько-незайманої душеньки Українця, цим клятим "святом". Ще популярна експертна думка про Американських бариг які нарощуют свою комерційно-культурну окупацію вірджінних (від слова незайманих) Українських земель. Як на мене то це трохи притягнуто за вуха. Не треба робити з цього трагедію, хай бавляться люди, аби тільки шкоди не робили. Проте Американська окупація культурного простору це не тільки Хеловін (Геловін (ґеловін)), це ще 14 лютого (День усіляких закоханих), День подяки (День визволення вірджінних (тлумачення див. вище) земель Американських від п'ятої колони), Різдво і ще багато іншого... Тому дав...

Замав нову звичку. Ще взимку в героїчному місті на Че (м.Черкаси) люд (у основі своїй з фейсбуку) протестуючи проти свавілля перевізників кріпко і гонорово сказав: "Всьо, галяк! Ми вашими коритами не користуємось! Катаєм на траліках або на крайняк ходим пішки". Мені ця ідея припала до душі і вирішив я долучитись до цього безпрецендентного прояву громадської ініціативи та й почав шльопати на роботу пішки. Добре, що до роботи мені не далеко, всього 3,5 кілометри, та і в межах мегаполісу (м. Черкаси) поняття "далеко" доволі суб'єктивне, адже маючи хоча б крапелиночку сили волі місто можна пройти з кінця у кінець за годину (ну дві якщо ви вже геть інфузорія). Так от, я взагалі не про це. Поки була зима ходити пішкарусом було круто, але не дуже цікаво. На третій чи четвертий день зустрічаєш по дорозі уже знайомі обличчя. Знаєте як воно у маршрутках буває, протупиш раз у тисячоліття, заходиш у автобус глядь по сторонах, а там не знайомі люди і тут розумієш шо...

Через кілька днів ми будемо святкувати чергову річницю прийняття основного закону нашої держави. Прикро, що кожного року перед нами постають нові виклики та загострюються, здавалось би, давно забуті проблеми. Так цього року до Дня Конституції розгорівся скандал з циганами. Чесно кажучи, читаючи Чорновола все більше переконуюсь у його всеосяжному прозрінні і далекому баченні впливу тогочасних подій на майбутнє (наше сьогодення) України. Тільки одному дивуюсь і ніяк не можу зрозуміти, чому ці проблеми виникають саме зараз, а не 5 - 10 років тому...? Ну, певно, час покаже підводні течії сьогоднішніх процесів, а поки читаймо Чорновола від серпня 1996 року. "Пригадую, як в часи становлення Руху, намагаючись сконсолідувати все населення України навколо державницької ідеї, ми повторювали фразу: «Хочемо такої України, в якій росіянин житиме краще, ніж у Москві, а єврей – як у Єрусалимі». Теза спрацьовувала, міжнаціональних конфліктів ми, слава Богу, уникли. Але чи не...